Вегетативні органи рослин: корінь, стебло, листок

Корінь закріплює рослину й вбирає воду з мінеральними речовинами. Головний корінь розвивається із зародкового корінця, від нього відходять бічні корені, а додаткові виростають із пагона. Стрижнева система має виражений головний корінь, а мичкувата складається з багатьох коренів, які майже не відрізняються розмірами.

Кінчик кореня складається з кількох зон. Чохлик прикриває його, а зовнішні клітини чохлика злущуються, і їх заміняють нові. Вище лежить зона поділу, де клітини активно діляться, далі зона розтягування, де вони видовжуються, і зона всмоктування (зона кореневих волосків): волоски збільшують поверхню вбирання. Вище за неї йде зона проведення, де відходять бічні корені. Простеж на рисунку послідовність зон знизу вгору.

Пагін — це стебло з листками й бруньками. Вузол — місце, де до стебла прикріплений листок, міжвузля — ділянка між двома вузлами, а кут між листком і стеблом називають листковою пазухою; у ній зазвичай стоїть брунька. За напрямком росту пагони бувають прямостоячі, висхідні, виткі, чіпкі, повзучі й сланкі. Брунька — зачатковий пагін: у ній є луски, конус наростання й зачаткові листки. Верхівкова брунька подовжує пагін, а бічна, пазушна, дає гілку. Вегетативна брунька містить зачатковий пагін, генеративна — зачаток квітки чи суцвіття.

У дерев’янистому стеблі від центру назовні лежать серцевина, деревина, камбій, луб і корок. Серцевину складають пухкі клітини, а деревину — судини й механічні клітини. Камбій — тонкий шар бічної меристеми: він відкладає нову деревину всередину, а луб назовні, тож стебло потовщується, а на деревині видно річні кільця. У лубі лежать ситоподібні трубки, а зовнішній шар корка складається з мертвих клітин, просочених воскоподібною речовиною.

Листок складається з пластинки й черешка, яким він прикріплений до стебла. Листок без черешка називають сидячим. Програма називає жилкування паралельне, дугове, пальчасте, пірчасте й вильчасте. Перші два властиві однодольним, пальчасте й пірчасте — різновиди сітчастого, властивого дводольним, а вильчасте, коли жилки роздвоюються, має гінкго. Листкорозміщення може бути почерговим (один листок на вузлі), супротивним (два листки навпроти) і кільчастим (три чи більше).

Зовні листок вкриває шкірочка з восковою кутикулою, що зменшує втрати води. У шкірочці є продихи, оточені двома замикальними клітинами, які відкривають і закривають щілину. Під верхньою шкірочкою лежить стовпчаста тканина з щільно прилеглих клітин із багатьма хлоропластами, нижче — губчаста з нещільно розташованих клітин і повітряними міжклітинниками. У жилках розташовані деревина із судинами (ксилема) і луб із ситоподібними трубками (флоема).

Транспірація — це випаровування води з листків, переважно через продихи. Вона створює присисну силу листків, що разом із кореневим тиском тягне воду вгору по судинах: це висхідний потік. Органічні речовини, що утворилися в листках, переміщуються ситоподібними трубками до інших органів: це низхідний потік. Видозмінені листки можуть бути вусиками, колючками, лусочками й пастками комахоїдних рослин; у кактусів листки стали колючками, що допомагає зберігати воду.

Ріст і життя рослини регулюють фітогормони: фізіологічно активні речовини, що утворюються в дуже малих кількостях. Рослина рухається ростом і змінами тургору. Тропізм — відповідь, спрямована до подразника чи від нього, а настії від напрямку подразника не залежать. Листопад — скидання листків: у листку, що старіє, руйнується хлорофіл, тому видно жовті й червоні пігменти, а гідролітичні ферменти послаблюють зв’язок клітин у місці відокремлення.