Тіло лишайника, талом, утворене гіфами гриба, що обплітають фотосинтезувального партнера: одноклітинну водорість або ціанобактерію. У поперечному зрізі видно верхню кору з гіф, шар клітин партнера, пухку серцевину й нижню кору, а ризини, вирости нижньої кори, які програма називає ризоїдами, прикріплюють лишайник до субстрату. Обидва партнери виграють: фотосинтезувальний забезпечує обох вуглеводами, а гриб захищає його від висихання, надлишку світла й постачає мінеральні речовини.
За формою талому лишайники бувають накипні (кірка, як у леканори), листуваті (лускаті або листкоподібні, як у пармелії) і кущисті (як у кладонії). Якщо клітини партнера розподілені в таломі рівномірно, талом називають гомеомерним, а якщо лежать окремим шаром, — гетеромерним, як на рисунку. Лишайники розмножуються й вегетативно: соредії, крихітні грудочки з гіф і кількох клітин партнера, переносить вітер, а ізидії, дрібні вирости талому, відламуються. Багато лишайників чутливі до забруднення повітря, тому їх використовують як біоіндикатори.