Розвиток тварини починається із зиготи. Дроблення — це серія швидких поділів без росту, тому клітини стають дедалі дрібнішими. Суцільна куля клітин зветься морулою, порожниста куля з одним шаром клітин — бластулою. Під час гаструляції утворюються зародкові листки: ектодерма, ентодерма і в більшості тварин мезодерма. З них розвиваються тканини й органи; це органогенез. Клітини, спершу однакові, набувають різної будови й функцій: це диференціація. Спрямовує її ембріональна індукція: організаційний центр зародка виділяє хімічні речовини, а сусідня тканина, що має до них рецептори, змінює свій розвиток. Стовбурові клітини зберігають здатність ділитися й давати клітини різних типів.
Тварини бувають із прямим і непрямим розвитком. Якщо з яйця виходить личинка, яка живиться й рухається самостійно, а потім перетворюється на доросле тіло через метаморфоз, розвиток непрямий. Якщо личинкової стадії немає і з яйця чи з тіла матері виходить мала особина, схожа на дорослу, розвиток прямий.
У людини гамети утворюються у статевих залозах. З однієї клітини-попередниці в сім’яниках виходять чотири сперматозоїди, а в яєчнику одна яйцеклітина, бо решта клітин поділу — полярні тільця, що здебільшого гинуть. Зигота дробиться дорогою до матки, а зародок закріплюється в її слизовій оболонці. Там формується плацента: через неї зародок отримує поживні речовини й кисень, а продукти обміну виводяться.
Періоди онтогенезу людини такі: до восьмого тижня після запліднення триває зародковий період, коли закладаються всі органи, з дев’ятого тижня триває плодовий, коли вони ростуть і дозрівають, а після народження — післязародковий розвиток, що триває до старості й смерті.