Kleksa

Література XX ст. · ліричний вірш (інтимна й пейзажна лірика)

«Чари ночі» Олександра Олеся: текст, аналіз, художні засоби

Весняна ніч, солов’ї й заклик: „Цілуй, цілуй, цілуй її, — / Знов молодість не буде!“. Вірш, який Олесь датував 1904 роком і який увійшов до його першої збірки «З журбою радість обнялась…». Тут увесь текст із нумерацією рядків, розбір строфа за строфою, віршування, художні засоби, тема, ідея та завдання УЦОЯО 2024–2026 років, у яких є цей вірш.

Автор
Олександр Олесь (1878-1944)
Видання
у першій збірці Олеся «З журбою радість обнялась…» (1907); у книжці датовано 1904 роком
Жанр
ліричний вірш (інтимна й пейзажна лірика)
Напрям
ранній модернізм: символізм, імпресіонізм

Коротко

почни звідси

«Чари ночі» — вірш-заклик кохати й радіти, поки триває весна і молодість. Майже весь він — пісня солов’їв: птахи „сміються, плачуть“ і співають героєві, щоб він не думав про майбутнє, забув на мить про сум і віддався коханню.

Солов’ї малюють весняну ніч, де все живе кохається: земля тремтить в обіймах ночі, листя шепоче квітці, струмок воркоче траві. Та в їхній пісні звучить і пересторога: життя — лише мить, усе мине без вороття, і пізно буде, як Фауст, шкодувати за втраченими днями. Вірш закінчується тим, з чого почався: „Знов молодість не буде“.

Текст вірша

з нумерацією рядків
Увесь вірш із нумерацією рядків: до номерів відсилають розбір строфа за строфою і художні засоби. Нумерація наша — у шкільних виданнях і в тестах УЦОЯО її немає.
ЧАРИ НОЧІ.
Сміються, плачуть соловї
І бьють піснями в груди:
„Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
рядок 5 — Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
рядок 10 — Свій сум, думки і горе —
І струмень власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмілій, впивайся
рядок 15 — І серед мрій і забуття
В роскошах закохайся.
Поглянь уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
рядок 20 — Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді
Летять до хмар тумани…
Тут льються пахощі густі,
Там гнуться верби пьяні.
рядок 25 — Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! — життя єдина мить,
Для смерти-ж — вічність ціла.
Чому-ж стоїш без руху ти,
рядок 30 — Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості,
рядок 35 — На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люде,
Погасне в серці багаття,
рядок 40 — І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі“…
рядок 45 — Сміються, плачуть соловї
І бьють піснями в груди:
„Цілуй, цілуй, цілуй її:
Знов молодість не буде“.
1904 р.

Текст за виданням (переписано нами зі скану): О. Олесь. З журбою радість обнялась… Кн. I. Видання третє. Київ ; Відень: Дніпросоюз, [1919]. Скан видання

Ліричний герой і ситуація

Весняна ніч, співають солов’ї. Ліричний герой — молода людина, яка стоїть „без руху“, задумана й сумна, коли довкола все радіє. Говорить до нього не автор, а самі солов’ї: майже весь вірш — їхня пісня в лапках.

Солов’ї звертаються до героя на «ти», а про нього й кохану кажуть «вам»: весна йде назустріч закоханим. Вони вмовляють його покинути думки й горе, бо мить щастя коротка, а молодість не повториться.

Строфа за строфою

рядок за рядком
  1. рядки 1–4

    Перша строфа: солов’ї кличуть кохати

    Вірш починається незвично: солов’ї „Сміються, плачуть“ одночасно. У їхньому співі є і радість, і сум — як у назві всієї збірки «З журбою радість обнялась…». Пісня б’є „в груди“, тобто проймає до серця.

    Далі — пряма мова солов’їв, з якої й складається майже весь вірш: „Цілуй, цілуй, цілуй її, — / Знов молодість не буде!“. Тричі повторене „цілуй“ — і заклик, і поспіх: молодість не чекає.

  2. рядки 5–12

    Друга й третя строфи: забудь про завтра

    Солов’ї радять не думати про те, що буде потім: забуття чи зрада. Головне — тепер: „Весна іде назустріч вам, / Весна в сей час вам рада“. Весна тут жива, як людина, що виходить назустріч закоханим.

    Хоч на мить треба залишити „Свій сум, думки і горе“ і влити „струмень власної душі“ в шумливе море життя. Людина — лише струмочок, але в цю ніч вона може злитися з усім світом.

  3. рядки 13–16

    Четверта строфа: лови летючу мить

    Найвідоміший рядок вірша: „Лови летючу мить життя!“. Мить летить — її не втримати, але можна вловити. Далі нанизано дієслова-заклики: чаруйся, хмілій, впивайся, закохайся.

    Ця строфа — ідея всього твору: кохання й радість треба пережити тепер, серед мрій і забуття, бо вони не повторяться.

  4. рядки 17–24

    П’ята й шоста строфи: ніч, у якій кохається все

    Солов’ї показують героєві весняну ніч. Земля тремтить „В палких обіймах ночі“, лист „квітці рвійно шелестить“, а струмок „воркоче“ траві. Уся природа ніби закохана: кожна річ шепоче щось іншій.

    Картина повниться рухом, світлом і запахами: зорі відбиваються у воді, тумани летять до хмар, ллються „пахощі густі“, гнуться „верби пьяні“. Ніч зачаровує — звідси й назва вірша.

  5. рядки 25–32

    Сьома й восьма строфи: гори, поки є іскра

    Тепер солов’ї кажуть головне: поки в людині ще горить іскра, треба горіти, бо „життя єдина мить, / Для смерти-ж — вічність ціла“. Коротке життя протиставлено вічності смерті, і від цього заклик звучить ще настійніше.

    Солов’ї дивуються, чому герой стоїть „без руху“, коли весь світ співає. Вони кличуть його налаштувати „струни золоті“ — тобто відкрити душу пісні, бо весна справляє бенкет.

  6. рядки 33–44

    Дев’ята — одинадцята строфи: свято і пересторога

    Герой має йти „під дзвін чарок“ на свято квітів, кохання, снів і млості. Але одразу після свята звучить сувора правда: „Загине все без вороття“. Що не забере час, те заберуть люди; погасне в серці вогонь, і захолонуть груди.

    Тоді герой захоче повернути минулі дні, „Як Фауст“, — герой трагедії Гете, старий учений, якому Мефістофель повернув молодість. Але солов’ї попереджають: боги „скупі“, „глухі й нечулі“, другої молодості не дадуть.

  7. рядки 45–48

    Дванадцята строфа: та сама пісня

    Остання строфа повторює першу: солов’ї знову сміються й плачуть і знову співають „Цілуй, цілуй, цілуй її“. Повтор замикає вірш у кільце. У книжці перед цією строфою надруковано два рядки крапок; на нашій сторінці їх немає.

    Тепер ці слова звучать інакше: після розмови про смерть і Фауста заклик кохати стає не легковажним, а мудрим. Молодість одна, тож її не можна змарнувати.

Віршування й композиція

Строфи
дванадцять катренів, усього 48 рядків; перша й остання строфи майже однакові, тож композиція кільцева
Розмір
ямб: довші рядки чотиристопні („Сміються, плачуть соловї“), коротші тристопні („І бьють піснями в груди“); вони чергуються
Рима
перехресна: соловї — її, груди — буде; там — вам, зрада — рада; чоловічі рими довгих рядків чергуються з жіночими коротких
Мовлення
майже весь вірш — пряма мова солов’їв у лапках, звернена до героя на «ти»; звідси наказові дієслова й риторичне запитання

Художні засоби

Кожен засіб — із прикладом, переписаним із тексту, і номером рядка, де він стоїть.

  • оксиморонрядок 1

    Сміються, плачуть соловї

    Сміх і плач разом: у пісні солов’їв радість кохання поєднано з сумом, бо воно минуще.

  • персоніфікаціярядки 1–2

    Сміються, плачуть соловї / І бьють піснями в груди

    Солов’ї говорять, як люди: увесь вірш стає їхньою піснею-порадою героєві.

  • повторрядок 3

    Цілуй, цілуй, цілуй її

    Тричі повторене слово звучить як наполегливий заклик і підганяє героя: часу мало.

  • анафорарядки 7–8

    Весна іде назустріч вам, / Весна в сей час вам рада

    Повтор слова „Весна“ на початку рядків показує, що вся природа на боці закоханих.

  • метафорарядки 11–12

    І струмень власної душі / Улий в шумляче море

    Душа людини — струмок, життя — море: герой має злитися з радісним світом, а не стояти осторонь.

  • метафорарядок 13

    Лови летючу мить життя

    Мить летить, як птах, і її треба зловити: це головна думка вірша про швидкоплинність молодості.

  • персоніфікаціярядки 19–20

    Лист квітці рвійно шелестить, / Траві струмок воркоче

    Листя й струмок поводяться, як закохані: природа в цю ніч живе тим самим почуттям, що й люди.

  • епітетирядки 23–24

    Тут льються пахощі густі, / Там гнуться верби пьяні

    Густі пахощі й п’яні верби передають запаморочливу красу ночі, що чарує героя.

  • антитезарядки 27–28

    життя єдина мить, / Для смерти-ж — вічність ціла

    Коротке життя протиставлено вічності смерті: тому мить радості така цінна.

  • риторичне запитаннярядки 29–30

    Чому-ж стоїш без руху ти, / Коли ввесь світ співає

    Запитання докоряє героєві за бездіяльність і ще раз кличе його до життя.

  • алюзіярядок 42

    Як Фауст, дні минулі

    Згадка про героя трагедії Гете, якому Мефістофель повернув молодість, показує, як марно шкодувати за втраченим.

  • кільцева композиціярядок 47

    Цілуй, цілуй, цілуй її:

    Остання строфа повторює першу: заклик кохати звучить як висновок усієї пісні солов’їв.

Як прочитати твір

Вірш побудовано як пісню-пораду. Солов’ї, вічні співці кохання, звертаються до людини, яка стоїть осторонь свята. Їхні аргументи прості: весна радіє закоханим, уся природа кохається, а життя — коротка мить перед вічністю смерті.

Але «Чари ночі» — не лише гімн насолоді. Солов’ї сміються й плачуть, і в їхній пісні звучить смуток: усе загине без вороття, вогонь у серці погасне, а боги не повернуть минулих днів. Саме тому заклик „Лови летючу мить життя!“ такий переконливий: радіти треба, бо щастя минуще.

Так у вірші поєднано радість і журбу, як і в назві збірки «З журбою радість обнялась…». На НМТ ідею «Чарів ночі» шукають у рядках „Цілуй, цілуй, цілуй її, — / Знов молодість не буде!“.

Тема, ідея, мотиви

Тема

Весняна ніч, спів солов’їв і їхній заклик до молодої людини кохати, радіти життю й не марнувати часу, поки триває молодість.

Ідея

Життя й молодість — лише коротка мить, їх не повернути, тож треба вловити щастя й кохання саме тепер: „Лови летючу мить життя!“.

Мотиви

Мотиви кохання, весни й молодості, швидкоплинності часу, єдності людини з природою; поруч — мотив неминучої втрати: усе загине без вороття.

Образ природи

Природа в «Чарах ночі» жива й закохана: земля тремтить в обіймах ночі, лист шелестить квітці, струмок воркоче траві, верби „пьяні“. Вона не тло, а співрозмовниця людини, що кличе до радості.

Образ солов’їв

Солов’ї — співці кохання й водночас мудрі порадники. Вони сміються й плачуть, бо знають і радість, і її кінець, тому й поспішають розбудити героя.

Історія створення

У книжці вірш датовано 1904 роком. Він увійшов до першої збірки Олександра Олеся «З журбою радість обнялась…», що вийшла 1907 року й одразу принесла поетові велику популярність. Сама назва збірки — поєднання протилежностей, і «Чари ночі» побудовано так само: радість кохання в них сплетено з журбою за молодістю, що минає.

Ми друкуємо вірш за третім виданням збірки (Київ — Відень, видавництво «Дніпросоюз»): року книжка не друкує, Вікіджерела датують її 1919-м. 1919 року Олесь виїхав з України й більше не повернувся: жив у Будапешті, Відні, а з 1924 року — у Празі, де й помер 1944-го.

Значення назви

Назва говорить про силу весняної ночі: вона зачаровує людину, як чари. Ніч у вірші справді чарівна — зорі у воді, тумани, густі пахощі, п’яні верби, солов’ї. Під цими чарами людина забуває сум і відкривається коханню.

Пояснення слів

Давні й рідкісні слова — так, як їх написано в тексті, з поясненням нашими словами.
соловї
солов’ї (давнє написання)
бьють
б’ють (давнє написання)
мент
мить, момент
Улий
влий, вилий
шумляче
шумливе, гомінке
Чаруйсь
піддайся чарам, зачаровуйся
хмілій
хмелій, п’яній від радості
роскошах
розкошах, насолоді, утіхах
рвійно
рвучко, пристрасно
пьяні
п’яні, ніби сп’янілі від весни
вспіла
встигла (давня форма)
сей
цей (давня форма)
ввесь
весь, увесь
млості
млість — солодка знемога, втома від щастя
вороття
повернення назад
люде
люди (давня форма)
нечулі
нечутливі, байдужі
Фауст
герой трагедії Гете, старий учений, якому Мефістофель повернув молодість

Перевір себе: Чари ночі

одразу з відповіддю
Кілька запитань про зміст твору. Познач відповідь і одразу перевір її: під кожною побачиш коротке пояснення. Запитання наші, не УЦОЯО.

Завдання 1. (0–1)

Кому належать ці слова? „Лови летючу мить життя!“

Завдання 2. (0–1)

До чого закликає пісня в перших рядках вірша?

Завдання 3. (0–1)

Яку літературну постать згадано в пересторозі наприкінці пісні?

Завдання 4. (0–1)

Як у вірші зображено весняну ніч?

Завдання 5. (0–1)

Оціни, чи правильні ці твердження про вірш «Чари ночі».
Вірш закінчується майже тими самими словами, якими починається.
Пісня радить залишити сум і горе бодай на мить.
Пісня радить відкласти кохання на старші роки.

Завдання 6. (0–1)

Розташуй частини пісні в тому порядку, у якому вони йдуть у вірші.
1Заклик ловити летючу мить життя
2Картина зір, що відбились у воді
3Заклик цілувати, бо молодість не повернеться
4Застереження, що все загине без вороття

Перевірені відповіді: 0/6

Почни з перших завдань безкоштовного тесту НМТ з української літератури: без таймера, кожне перевіриш одразу, з поясненням. Потім можна пройти весь тест.

або відкрити весь тест

На НМТ

ключі УЦОЯО
Як УЦОЯО питав про цей твір у тестах 2024–2026 років: завдання слово в слово, з ключем УЦОЯО. Спробуй відповісти, а тоді перевір себе; пояснення до кожного завдання — наші.

УЦОЯО питає про «Чари ночі» найчастіше через ідею й провідний мотив: кохати й ловити мить молодості, бо вона минає. Треба впізнати рядки „Цілуй, цілуй, цілуй її, — / Знов молодість не буде!“ і „Лови летючу мить життя!“ та знайти вірш, суголосний із незнайомою поезією.

Інша форма — образи: летюча мить життя, палкі обійми ночі, густі пахощі, свято квіток, Фауст. Буває й питання про автора: у завданні 2025 року УЦОЯО віднесло Олеся до «празької школи», хоча в оглядах історії літератури так зазвичай називають молодших поетів-емігрантів (Маланюка, Телігу, Ольжича), а Олеся зараховують до старшого покоління. І пам’ятай: це ліричний вірш, а не ліро-епічний твір.

Завдання УЦОЯО

  1. НМТ 2026, варіант 1, завдання 13

    Завдання 1. (0–1)

    Ідеєю поезії «Чари ночі» є рядки

    Ідею «Чарів ночі» виражають рядки з поспішним закликом цілувати, бо молодість не повториться; рядки інших варіантів — з інших віршів.

  2. НМТ 2024, варіант 1, завдання 12

    Завдання 2. (0–1)

    Рядки з вірша «Журба» Леоніда Глібова А молодість не вернеться, Не вернеться вона!.. перегукуються з провідним мотивом твору

    Рядки Глібова про молодість, що не вернеться, перегукуються з провідним мотивом «Чарів ночі».

  3. НМТ 2025, варіант 2, завдання 20

    Завдання 3. (0–1)

    Провідний мотив поезії суголосний з іншим твором, у якому є рядки

    Мотив незнайомої поезії Ліни Костенко суголосний із рядком „Лови летючу мить життя!“ з «Чарів ночі».

    У тесті це завдання стоїть у блоці до незнайомого тексту, надрукованого перед ним; тут ми наводимо лише саме питання.

  4. НМТ 2024, варіант 2, завдання 27

    Завдання 4. (0–4)

    Поєднайте назву твору (1–4) з його художніми о́бразами (А – Д).
    1. АБог на санях, лемки у крисанях, місяць – золотий горіх
    2. Блетюча мить життя, палкі обійми ночі, густі пахощі
    3. Встеп широкий, лани широкополі, Дніпро, кручі
    4. Гмавки чорнобриві, зорі сургучеві, синова колиска
    5. Днезнані шляхи, мамине шиття, згорточок старого полотна
    1. «Заповіт»
    2. «Чари ночі»
    3. «Різдво»
    4. «Лебеді материнства»

    Ряд «летюча мить життя, палкі обійми ночі, густі пахощі» треба поєднати з назвою «Чари ночі».

  5. НМТ 2025, варіант 1, завдання 11

    Завдання 5. (0–1)

    О́брази весняної ночі, солов’їного співу, летючої миті життя, радісного свята квіток, Фауста створив поет, який належав до

    За образами весняної ночі, солов’їного співу, летючої миті й Фауста треба впізнати Олеся; ключ УЦОЯО — «празька школа».

  6. НМТ 2024, варіант 1, завдання 3

    Завдання 6. (0–1)

    До ліро-епосу належать обидва твори в рядку

    «Чари ночі» стоять тут серед неправильних відповідей: це ліричний вірш, а не ліро-епічний твір.

Пройти безкоштовно тест НМТ 2026 року

Про автора

Олександр Олесь — псевдонім Олександра Кандиби. Він народився 5 грудня 1878 року в Білопіллі на Сумщині й помер 22 липня 1944 року в Празі. Його перша збірка «З журбою радість обнялась…» (1907) принесла йому славу.

З 1919 року Олесь жив в еміграції, з 1924-го — у Празі; його син — поет Олег Ольжич. У програмі НМТ два вірші Олеся: «Чари ночі» і «О слово рідне! Орле скутий!..».

Типові помилки

де помиляються
  • Заклик кохати й ловити мить молодості — це «Чари ночі» Олеся. Рядки про квіти на вбогому перелозі й сміх крізь сльози — з «Contra spem spero!» Лесі Українки, а весна в серпанках — «Блакитна Панна» Вороного.
  • «Чари ночі» — ліричний вірш, а не поема й не балада: сюжету й оповідача в ньому немає, лише пісня солов’їв і почуття.
  • Олесь не належав ні до київських неокласиків, ні до шістдесятників. У завданні 2025 року правильна відповідь УЦОЯО — «празька школа»: з 1924 року поет жив у Празі. Але в оглядах історії літератури «празькою школою» зазвичай називають молодших поетів-емігрантів — Маланюка, Телігу, Ольжича, — а Олеся зараховують до старшого покоління; деякі довідники вносять до переліку й його.
  • Не плутай два вірші Олеся з програми: «Чари ночі» — про кохання й молодість, «О слово рідне! Орле скутий!..» — про рідну мову.

Питання і відповіді

  1. 1.Яка ідея вірша «Чари ночі»?+

    Відп.:Життя й молодість — коротка мить, яку не повернути, тож щастя й кохання треба пережити тепер. Найкраще ідею передають рядки „Лови летючу мить життя!“ і „Цілуй, цілуй, цілуй її, — / Знов молодість не буде!“. У завданні УЦОЯО 2026 року ідею «Чарів ночі» треба було знайти саме в цих рядках.

  2. 2.Хто говорить у вірші «Чари ночі»?+

    Відп.:Майже весь вірш — пісня солов’їв, узята в лапки. Автор лише вводить її першими двома рядками й повторює їх наприкінці. Солов’ї звертаються до ліричного героя, молодої людини, яка сумує й стоїть без руху, і вмовляють її кохати, поки триває весна.

  3. 3.Коли написано «Чари ночі» і до якої збірки вони входять?+

    Відп.:У книжці вірш датовано 1904 роком. Він увійшов до першої збірки Олександра Олеся «З журбою радість обнялась…», яка вийшла 1907 року й принесла поетові славу. Ми друкуємо текст за третім виданням цієї збірки, що вийшло в Києві та Відні (року в книжці немає; на Вікіджерелах — 1919).

  4. 4.Який віршовий розмір і рима у «Чарах ночі»?+

    Відп.:Вірш написано ямбом: чотиристопні рядки чергуються з тристопними. Рима перехресна: римуються перший і третій, другий і четвертий рядки кожної строфи (соловї — її, груди — буде; там — вам, зрада — рада). У вірші дванадцять строф, і перша та остання майже однакові, тож композиція кільцева.

  5. 5.Чому у «Чарах ночі» згадано Фауста?+

    Відп.:Фауст — герой трагедії Гете, старий учений, якому Мефістофель повернув молодість. Солов’ї попереджають героя: якщо змарнує молоді роки, потім схоче їх повернути, як Фауст, але боги „глухі й нечулі“ і другої молодості не дадуть. Згадка посилює заклик ловити мить, поки вона триває.

  6. 6.Які художні засоби у вірші «Чари ночі»?+

    Відп.:Оксиморон („Сміються, плачуть соловї“), персоніфікація (солов’ї говорять, струмок воркоче траві), повтор „Цілуй, цілуй, цілуй її“, анафора „Весна… / Весна…“, метафори („Лови летючу мить життя!“), епітети (пахощі густі, верби п’яні), антитеза миті життя й вічності смерті, алюзія на Фауста, кільцева композиція.

Пов’язані твори

Усі твори програми НМТ

Джерела

Цю сторінку написали ми, не УЦОЯО. Стан на 22 жовтня 2026 р..

22 жовтня 2026 р.

Завдання останнє.

Перевір себе на справжньому тесті НМТ з української літератури: 30 завдань УЦОЯО, результат у тестових балах і за шкалою 100–200.