Тема
Різноманіття людських пристрастей і марнот — гонитва за чинами, грошима, землею, розвагами, коханням, судами — і смерть, перед якою всі рівні.
Давня українська література · пісня, філософська лірика з елементами сатири (збірка «Сад божественних пісень»)
«Всякому місту — звичай і права» Григорія Сковороди: текст, аналіз, художні засоби
Десята пісня «Саду божественних пісень» Григорія Сковороди: поет перелічує людські пристрасті — гонитву за чинами, грошима, землею, розвагами — і закінчує роздумом про смерть, перед якою всі рівні. Тут увесь текст пісні мовою оригіналу з нумерацією рядків, словничок незнайомих слів, розбір кожної строфи, віршування, художні засоби, тема, ідея та завдання УЦОЯО.
- Автор
- Григорій Сковорода (1722-1794)
- Видання
- пісня 10 збірки «Сад божественних пісень»; збірку вперше надруковано в Петербурзі 1861 року
- Жанр
- пісня, філософська лірика з елементами сатири (збірка «Сад божественних пісень»)
- Напрям
- бароко
- Розділ програми: Давня українська літератураОбсяг у програмі: повністю
- Права: у суспільному надбанні
Коротко
почни звідси«Всякому місту — звичай і права» — десята пісня збірки Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». У перших п’яти строфах поет показує, як по-різному живуть люди: один запобігає перед панами задля чинів, другий ошукує покупців, третій скуповує землю, інші бенкетують, судяться, крутять закони. Кожна строфа закінчується тим самим приспівом: а в мене на світі одна-єдина думка.
Остання строфа відкриває, що це за думка. Смерть із косою не розбирає, де мужик, а де цар, і забирає всіх. Не боїться її лише той, у кого совість чиста, як кришталь. Так пісня протиставляє суєту світу спокійній мудрості людини, яка дбає про свою душу.
Текст вірша
з нумерацією рядківУвесь вірш із нумерацією рядків: до номерів відсилають розбір строфа за строфою і художні засоби. Нумерація наша — у шкільних виданнях і в тестах УЦОЯО її немає.
Всякому городу нравъ и права;
Всяка имѣетъ свой умъ голова;
Всякому сердцу своя есть любовь;
Всякому горлу свой есть вкусъ каковъ,
рядок 5 — А мнѣ одна только въ свѣтѣ дума́,
А мнѣ одно только нейдетъ съ ума.
Петръ для чиновъ углы панскіе третъ.
Федька купецъ при аршинѣ все лжетъ.
Тотъ строитъ домъ свой на новый манеръ.
рядок 10 — Тотъ все въ процентахъ, пожалуй повѣрь!
А мнѣ одна только въ свѣтѣ дума,
А мнѣ одно только нейдетъ съ ума.
Тотъ непрестанно стягаетъ грунта.
Сей иностранны заводитъ скота.
рядок 15 — Тѣ формируютъ на ловлю собакъ,
Сихъ шумитъ домъ отъ гостей, какъ кабакъ,
А мнѣ одна только въ свѣтѣ дума,
А мнѣ одно только нейдетъ съ ума.
Строитъ на свой тонъ юриста права
рядок 20 — Съ диспутъ студенту трещитъ голова.
Тѣхъ безпокоитъ Венеринъ Амуръ,
Всякому голову мучитъ свой дуръ.
А мнѣ одна только въ свѣтѣ дума
А мнѣ одно только нейдетъ съ ума.
рядок 25 — Тотъ панегирикъ сплетаетъ со лжей,
Лекарь въ подрядъ ставить мертвыхъ людей,
Сей образы жировыхъ чтетъ тузовъ,
Степка бѣжитъ какъ на сватьбу въ позовъ.
А мнѣ одна только въ свѣтѣ дума;
рядок 30 — А мнѣ одно только нейдетъ съ ума.
Смерте страшна! Замашная коса,
Ты не щадишь и царскихъ волосовъ.
Ты не глядишь, гдѣ мужикъ, а гдѣ царь,
Все жерешь такъ, какъ солому пожаръ.
рядок 35 — Кто жъ на ея плюетъ острую сталь?
Тотъ чія совѣсть, какъ чистый хрусталь.
Текст за виданням (переписано нами зі скану): Дмитро Багалій. Історія Слободської України. Харків: Видавництво «Союз» Харьківського кредитового союзу кооперативів, 1918 (Культурно-історична бібліотека), с. 262. Скан видання
Ліричний герой і ситуація
Ліричний герой — мудрець, який дивиться на світ ніби збоку. Перед ним метушаться люди різних станів: урядовці, купці, поміщики, правники, студенти, лікарі, лестуни, сутяжники. Кожен має свою пристрасть, свій розум і свій смак, і кожен певен, що живе правильно.
Герой не гнівається на них, а наче перелічує, трохи посміхаючись, і щоразу повторює, що сам він має одну-єдину думку. Лише в останній строфі він звертається просто до смерті й каже, хто її не боїться.
Строфа за строфою
рядок за рядком- рядки 1–6
Перша строфа: у кожного своє
Пісня починається з того, що знає кожен: у кожного міста свої звичаї й закони, у кожної голови свій розум, у кожного серця своя любов, у кожного горла свій смак. Чотири рядки поспіль починаються тим самим словом — так поет показує, яке різне людське життя.
А тоді вперше звучить приспів: „А мнѣ одна только“ дума на світі, одне лиш не йде з голови. Що це за думка, поет поки не каже — відповідь буде аж в останній строфі.
- рядки 7–12
Друга строфа: чини, торгівля, гроші
Тепер поет називає людей. Петро обтирає кути в панських домах — запобігає перед вельможами, щоб дістати чин. Федька-купець бреше, коли міряє крам аршином. Хтось будує дім за новою модою, а хтось живе з відсотків, тобто з лихварства.
Імена тут прості, як у сусідів, тож сатира звучить жваво: кожен читач упізнає знайомих. І знову приспів відділяє героя від цієї метушні.
- рядки 13–18
Третя строфа: земля, худоба, гості
Далі — багаті поміщики. Один безупинно скуповує землю, другий заводить худобу чужоземних порід, ті муштрують собак для полювання, а в інших дім гуде від гостей, наче шинок.
Порівняння з шинком (у тексті — кабак) показує, що за цим багатством немає ні ладу, ні сенсу. Поет не лає цих людей — він лише ставить їхні турботи поруч, і вже з самого переліку видно, яка це марнота.
- рядки 19–24
Четверта строфа: закони, науки, кохання
Юрист крутить закони на свій лад, у студента тріщить голова від учених суперечок, інших непокоїть Венерин амур — пристрасне кохання. Підсумок строфи — рядок, який стосується всіх: кожну голову мучить свій дур, тобто своя примха, своя дурість.
Так Сковорода переходить від окремих людей до загального висновку: у кожного своя пристрасть, і кожна по-своєму мучить людину. Приспів знову нагадує, що герой живе інакше.
У списку «Саду», за яким пісню друкує повне зібрання творів Сковороди, ця строфа закінчується інакше: замість другого рядка приспіву герой нарешті називає свою думку — як би вмерти не без розуму. Багалій друкує тут звичний приспів.
- рядки 25–30
П’ята строфа: лестощі, недбалість, карти, позови
Сатира стає гострішою. Один плете хвалебні промови з брехні, лікар немов за підрядом постачає мерців, ще хтось шанує, наче ікони, зображення трефових тузів — гральні карти, а Степка біжить до суду, як на весілля.
Це вже не просто марнота, а справжні вади: лестощі, недбалість, азарт, сутяжництво. Приспів звучить востаннє — і після нього тон пісні різко змінюється.
Цієї строфи немає в списку «Саду»: чотири її рядки Сковорода записав збоку на сторінці чернетки, а Багалій уставив їх у пісню й додав до них приспів.
- рядки 31–36
Шоста строфа: смерть і чиста совість
Остання строфа — звертання до смерті: „Смерте страшна! Замашная коса“. Смерть не щадить і царських голів, не розбирає, де мужик, а де цар, і пожирає всіх, як вогонь солому.
Приспіву тут немає. Замість нього поет ставить запитання: хто ж не боїться гострої сталі смерті? І відповідає: той, у кого совість чиста, як кришталь. Тепер зрозуміло, яка думка не йшла з голови героєві: як прожити так, щоб зустріти смерть із чистою совістю. Перед смертю всі рівні, тож справжня цінність — не чини й гроші, а чиста душа.
Віршування й композиція
- Строфи
- шість строф по шість рядків, усього 36 рядків; перші п’ять закінчуються однаковим двовіршем-приспівом (рядки 5–6, 11–12, 17–18, 23–24, 29–30), остання — відповіддю. Так у тексті Багалія; у повному зібранні творів 1973 року строф п’ять
- Рядки
- у кожному рядку десять складів — порахуй, наприклад, рядки 1 і 31; рахувати треба голосні, бо твердий знак у кінці слова не читається
- Ритм
- наголоси здебільшого падають на перший, четвертий, сьомий і десятий склади (рядки 1, 7, 8), тому вірш звучить чітко й легко співається
- Рима
- суміжна: римуються сусідні рядки — права і голова (1–2), дума і ума (5–6), лжей і людей (25–26), сталь і хрусталь (35–36)
- Композиція
- п’ять строф із переліком людських пристрастей і приспівом, а шоста — відповідь: перед смертю всі рівні, і не боїться її лише чиста совість
Художні засоби
Кожен засіб — із прикладом, переписаним із тексту, і номером рядка, де він стоїть.
анафорарядки 3–4
Всякому сердцу своя есть любовь; / Всякому горлу
Рядки починаються однаково. Повтор підкреслює, що в кожної людини свої звички й смаки, і готує читача до довгого переліку різних людських доль.
рефрен (приспів)рядки 5–6
А мнѣ одна только въ свѣтѣ дума́, / А мнѣ одно только нейдетъ съ ума.
У тексті Багалія двовірш повторюється після кожної з перших п’яти строф і щоразу відділяє героя від натовпу; він тримає загадку, яку розгадує тільки остання строфа.
сатиричний типрядок 7
Петръ для чиновъ углы панскіе третъ
За простим ім’ям стоїть цілий тип людей — кар’єрист, що запобігає перед панами. Так Сковорода висміює не одну людину, а людську ваду.
розмовна реплікарядок 10
Тотъ все въ процентахъ, пожалуй повѣрь!
Рядок закінчується вигуком із живої мови — «будь ласка, повір!». Чиї це слова, лихваря чи самого поета, текст не каже; так чи так жвава репліка робить сатиричну картину живою й глузливою.
порівняннярядок 16
Сихъ шумитъ домъ отъ гостей, какъ кабакъ
Багатий дім, повний гостей, поет порівнює з шинком: гучні бенкети здаються йому такою ж марнотою, як пиятика в корчмі.
іроніярядок 26
Лекарь въ подрядъ ставить мертвыхъ людей
Лікар, який мав би лікувати, ніби за підрядом постачає мерців. Гостра іронія показує недбалого лікаря, що дбає про плату, а не про хворих.
порівняннярядок 28
Степка бѣжитъ какъ на сватьбу въ позовъ
Степка радіє судовій справі, як весіллю: порівняння висміює сутяжника, для якого позиватися — найбільша втіха.
звертаннярядок 31
Смерте страшна!
Поет звертається до смерті, як до живої. Різкий оклик ламає спокійний тон переліку: від людських дрібниць пісня переходить до головного.
метафорарядок 31
Замашная коса
Смерть постає косарем із гострою косою, що широко замахується і скошує всіх підряд. Цей давній образ був дуже поширений у поезії бароко.
антитезарядок 33
гдѣ мужикъ, а гдѣ царь
Найнижчий і найвищий стани поставлено поруч: перед смертю немає різниці між селянином і царем, і всі земні чини втрачають ціну.
риторичне запитаннярядок 35
Кто жъ на ея плюетъ острую сталь?
Запитання не потребує відповіді від читача: поет ставить його, щоб підвести до головного висновку пісні в останньому рядку.
порівняннярядок 36
совѣсть, какъ чистый хрусталь
Кришталь — прозорий і чистий; так поет показує людину, якій нічого приховувати. Тільки вона не боїться смерті: це головна думка всієї пісні.
Як прочитати твір
Пісня побудована як довгий перелік і короткий висновок. П’ять строф показують світ, де кожен женеться за своїм: чином, грошима, землею, розвагами, коханням, судами. Сковорода не гнівається на цих людей і не повчає їх прямо — він лише ставить їхні пристрасті поруч, і з переліку видно, як мало в них сенсу.
Приспів після кожної строфи наче відсуває героя вбік: усі живуть так, а в нього одна думка. Остання строфа пояснює цю думку і ставить усе на свої місця. Смерть рівняє мужика й царя, тому все, за чим гналися люди, нічого не важить. Важить тільки чиста совість.
Це головна думка Сковороди-філософа: щастя не в багатстві й посадах, а в спокої душі й чесному житті. Сам він відмовився від кар’єри й маєтків і жив мандрівним філософом, тож пісня звучить як його власна відповідь світові.
Тема, ідея, мотиви
Ідея
Справжня цінність — не багатство й посади, а чиста совість: тільки людина, чия совість чиста, як кришталь, не боїться смерті.
Мотиви
Мотиви суєти світу, людських вад, рівності всіх перед смертю, чистої совісті та внутрішньої свободи мудреця, який живе не так, як натовп.
Образ ліричного героя
Мудрець, що стоїть осторонь метушні. Він не женеться за тим, за чим женуться інші, і має одну думку — про чисту совість і гідну смерть. У цьому образі легко побачити самого Сковороду, мандрівного філософа, який відмовився від кар’єри й багатства.
Образ смерті
Смерть із гострою косою — давній образ, звичний для поезії бароко. Вона не розрізняє мужика й царя і рівняє всіх, тому вона страшна для марнославних, але не для праведних.
Історія створення
Пісня входить до збірки «Сад божественних пісень». Пісні цієї збірки Сковорода писав у різні роки й у різних місцях — від 1750-х років до 1785-го. Частину їх, за дослідниками, він склав у селі Каврай на Переяславщині, де вчителював у родині поміщика Томари. Друком збірка вийшла лише після смерті поета: 1861 року в Петербурзі її надрукували з давнього рукопису в першій збірці творів Сковороди.
Десята пісня стала найвідомішою з усіх: її співали кобзарі й лірники, вона пішла в народ, і люди дописували до неї нові строфи. Дмитро Багалій у тій самій книжці, з якої ми друкуємо текст, наводить і довший народний запис Ізмаїла Срезневського — з новими сатиричними строфами й приспівом про те, як би не без розуму вмерти; цей рядок — Сковородин, у списку «Саду» ним закінчується четверта строфа. Іван Котляревський переробив пісню для «Наталки Полтавки»: її співає возний, але від Сковороди там лишилися тільки два перші рядки.
У «Саду» пісня має епіграф із Книги Ісуса, сина Сирахового, — про блаженного мужа, що помре в премудрості. У виданні Багалія, з якого ми друкуємо, епіграфа немає.
Значення назви
Як і більшість пісень збірки, вірш не має окремої назви: його називають за першим рядком. У Сковороди він звучить «Всякому городу нрав и права», а назва «Всякому місту — звичай і права» — це переклад сучасною українською мовою, під яким пісня стоїть у програмі НМТ.
Пояснення слів
Давні й рідкісні слова — так, як їх написано в тексті, з поясненням нашими словами.
- городу
- місту; давнє «город» означає місто
- нравъ
- звичай, вдача, норов
- нейдетъ съ ума
- не йде з голови, не дає спокою
- чиновъ
- чинів, тобто посад і рангів на державній службі
- углы панскіе третъ
- обтирає кути в панських домах — запобігає перед панами, щоб вислужитися
- аршинѣ
- аршин — давня міра довжини, якою купці міряли тканину
- въ процентахъ
- у відсотках: живе з лихварства, позичаючи гроші під відсотки
- стягаетъ грунта
- скуповує, збирає землі
- формируютъ
- тут: муштрують, готують собак до полювання
- диспутъ
- диспутів, учених суперечок
- Венеринъ Амуръ
- кохання; Венера — римська богиня кохання, Амур — бог кохання
- дуръ
- дурість, примха
- панегирикъ
- хвалебна промова або вірш на честь знатної особи
- жировыхъ
- трефових: «жир» — давня українська назва трефової масті в картах
- тузовъ
- тузів — тут гральних карт, які картяр шанує, наче ікони
- позовъ
- позов, судова справа
- Смерте
- смерте — звертання до смерті
- замашная
- розмашиста, що широко замахується
- жерешь
- жереш, пожираєш
- хрусталь
- кришталь, прозоре чисте скло
Перевір себе: Всякому місту — звичай і права...
одразу з відповіддюКілька запитань про зміст твору. Познач відповідь і одразу перевір її: під кожною побачиш коротке пояснення. Запитання наші, не УЦОЯО.
Завдання 1. (0–1)
Завдання 2. (0–1)
Завдання 3. (0–1)
Завдання 4. (0–1)
Завдання 5. (0–1)
Не боїться смерті той, у кого совість чиста, як кришталь.
Поет гнівно закликає людей кинути свої заняття.
Купець у пісні обманює покупців, міряючи крам аршином.
Завдання 6. (0–1)
1У кожного міста свої звичаї, а в кожної голови свій розум.
2Від диспутів у студента тріщить голова.
3Хтось сплітає похвальне слово з брехні.
4Хтось скуповує землю, а в когось дім гуде від гостей, як шинок.
Перевірені відповіді: 0/6
Почни з перших завдань безкоштовного тесту НМТ з української літератури: без таймера, кожне перевіриш одразу, з поясненням. Потім можна пройти весь тест.
На НМТ
ключі УЦОЯОЯк УЦОЯО питав про цей твір у тестах 2024–2026 років: завдання слово в слово, з ключем УЦОЯО. Спробуй відповісти, а тоді перевір себе; пояснення до кожного завдання — наші.
УЦОЯО питає про цю пісню через ключові слова: у 2024 році треба було вказати твір Сковороди за рядом «звичай, права, Венерин амур, совість, кришталь». Ці слова взято з сучасного перекладу, а в оригіналі, надрукованому тут, вони звучать по-старому: «права» і «Венерин амур» стоять у рядках 1 і 21, «совѣсть» і «хрусталь» — у рядку 36.
Запам’ятай: це пісня з «Саду божественних пісень»; у ній перелічено людські пристрасті, а наприкінці йдеться про смерть і чисту совість. Не плутай її з байками Сковороди («Бджола та Шершень») і з віршем «De libertate» про свободу й Богдана Хмельницького. УЦОЯО питає й про самого автора: його епітафію «Світ ловив мене, та не спіймав» і те, що він започаткував українську літературну байку.
Завдання УЦОЯО
НМТ 2024, варіант 2, завдання 22
Завдання 1. (0–1)
Завдання до незнайомого тексту — байки Сковороди: треба вказати ще один твір автора за ключовими словами. Ряд «звичай, права, Венерин амур, совість, кришталь» — це «Всякому місту — звичай і права».
У тесті це завдання стоїть у блоці до незнайомого тексту, надрукованого перед ним; тут ми наводимо лише саме питання.
Про автора
Григорій Сковорода (1722–1794) — філософ і поет, вихованець Києво-Могилянської академії. Він учителював у Переяславі, у родині Томари в Кавраї, у Харківському колегіумі, а згодом відмовився від посад і став мандрівним філософом. Його поезії зібрано в «Сад божественних пісень», байки — у «Байки харківські»: УЦОЯО називає його зачинателем української літературної байки.
Свою епітафію Сковорода склав сам — «Світ ловив мене, та не спіймав»; так її наводить УЦОЯО. Помер він у селі Пан-Іванівка на Харківщині, тепер Сковородинівка.
Типові помилки
де помиляються- Назва «Всякому місту — звичай і права» — це переклад. В оригіналі Сковороди «місто» — «город», а «звичай» — «нрав». УЦОЯО дає ключові слова за перекладом, тож шукай у пам’яті образи, а не окремі слова.
- Це не байка і не народна пісня, а авторська пісня з поетичної збірки «Сад божественних пісень». Кобзарі й лірники довго співали її, тому її часто вважали народною.
- Не плутай пісню Сковороди з піснею возного в «Наталці Полтавці»: Котляревський узяв лише два перші рядки і написав, по суті, нову пісню.
- Головна думка — не засудження окремих людей і не похвала бідності, а протиставлення суєти й чистої совісті. Висновок пісні — в останній строфі, де йдеться про смерть.
Питання і відповіді
1.Про що пісня «Всякому місту — звичай і права»?+
Відп.:Про те, як по-різному живуть люди і за чим вони женуться: за чинами, грошима, землею, розвагами, коханням, судами. Після кожної строфи ліричний герой повторює, що в нього самого одна-єдина думка. Остання строфа пояснює її: смерть рівняє мужика й царя, і не боїться її лише той, у кого совість чиста, як кришталь.
2.Яка головна думка (ідея) вірша?+
Відп.:Справжня цінність людини — не багатство, посади й розваги, а чиста совість. Перед смертю всі рівні, і тільки людина з чистою душею може зустріти її без страху. Це головна думка й самого Сковороди-філософа: щастя — у спокої душі й чесному житті, а не в зовнішніх благах.
3.З якої збірки ця пісня?+
Відп.:Це десята пісня збірки «Сад божественних пісень». Сковорода писав пісні цієї збірки в різні роки, від 1750-х до 1785-го, а частину склав у селі Каврай, де був домашнім учителем. Друком збірка вийшла вже після смерті поета, у Петербурзі 1861 року.
4.Як вірш звучить в оригіналі?+
Відп.:Сковорода писав книжною мовою свого часу, близькою до церковнослов’янської й російської. Перший рядок у нього — «Всякому городу нрав и права». На цій сторінці пісня надрукована мовою оригіналу за виданням 1918 року, а незнайомі слова пояснено в словничку. Назва «Всякому місту — звичай і права» — це сучасний переклад.
5.Яка думка не йде з голови ліричному героєві?+
Відп.:У тексті Багалія, надрукованому тут, він не каже цього до останньої строфи. Там поет звертається до смерті, яка не щадить навіть царів, і питає, хто ж її не боїться. Відповідь — людина з чистою, як кришталь, совістю. У списку «Саду», за яким пісню друкує повне зібрання творів, думку названо прямо наприкінці четвертої строфи: як би вмерти не без розуму. Отже, героя турбує одне: як прожити так, щоб зустріти смерть із чистою совістю.
6.Чому пісню пов’язують із «Наталкою Полтавкою»?+
Відп.:Іван Котляревський переробив її для своєї п’єси: у першій дії возний співає пісню «Всякому городу нрав і права». Але від Сковороди там лишилися тільки два перші рядки: у вустах хабарника-возного пісня звучить як сатира на нього самого. На НМТ не плутай ці два твори.
Джерела
- Григорій Сковорода. Всякому городу нравъ и права // Д. Багалій. Історія Слободської України. Харків, 1918 — на Вікіджерелах
- «Всякому місту — звичай і права» — версії тексту на Вікіджерелах
- Д. Багалій. Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода. Літературні твори Г. С. Сковороди (1926) — на Вікіджерелах
- М. Попович. Сковорода Григорій Савич // Енциклопедія історії України, т. 9 (2012)
- «Сад божественних пісень» — Вікіпедія
- Програма ЗНО з української мови і літератури (наказ МОН № 696 від 26.06.2018)
Цю сторінку написали ми, не УЦОЯО. Стан на 22 жовтня 2026 р..
22 жовтня 2026 р.Завдання останнє.
Перевір себе на справжньому тесті НМТ з української літератури: 30 завдань УЦОЯО, результат у тестових балах і за шкалою 100–200.