Імунітет — здатність організму захищатися від чужорідного. Вроджений захист діє однаково проти будь-якого збудника: шкіра й слизові, лізоцим слини й сліз, інтерферони, фагоцити, запалення. Набутий націлений на конкретний антиген і має пам’ять. Антиген — чужа речовина, що викликає імунну відповідь, антитіло — білок, який зв’язується саме з цим антигеном.
Набутий імунітет має два боки. Гуморальний працює через антитіла, які виробляють плазматичні клітини, нащадки В-лімфоцитів. Клітинний спирається на лімфоцити, які самі знищують заражені клітини. За походженням набутий імунітет природний, коли організм набуває його без препарату, наприклад після хвороби, і штучний, коли його створює введення препарату. Вакцина містить ослаблені чи вбиті збудники або їхні антигени, тож організм виробляє власні антитіла й клітини пам’яті. Лікувальна сироватка вже містить готові антитіла: захищає одразу, але ненадовго.
Клітини пам’яті пояснюють різницю відповідей. Коли антиген трапляється вперше, відповідь повільна й слабка, а коли вдруге — швидша й сильніша. Збій імунної системи дає імунодефіцити, коли захист занадто слабкий, алергію, коли він надмірно реагує на безпечні речовини, і аутоімунні процеси, коли він нападає на власні клітини.