- Маруся Чурай
- Героїня роману, піснярка з Полтави, легендарна постать, образ якої Костенко творить на основі легенди. Вона дівчина з надзвичайним хистом: пісня для неї головний спосіб висловити почуття, а любов вона розуміє як духовну цінність. Її судять за отруєння Гриця, і вона сама відчуває важку провину. Прощею до Києва героїня проходить шлях часу й національного лиха. Фінал — її воскресіння в пісні. Дослідники бачать у Марусі риси самої авторки: її стосунки з суспільством 1970-х.
- Гриць Бобренко
- Козак Полтавського полку, коханий Марусі. Його смерть — причина суду, і саме його смертю Марусю звинувачено. К. Козачук бачить у Грицевій зраді кохання внутрішню катастрофу, що за масштабом однієї душі подібна до поразки під Берестечком. Його історія показує, як війна й зрада ламають людину.
- Галя Вишняківна
- Дівчина, з якою Гриць зраджує Марусю. Образ Галі потрібен, щоб показати любовний конфлікт роману: Маруся — Гриць — Галя. Про неї варто пам’ятати, коли УЦОЯО питає про героїв твору, і не плутати її з Марусею: Галя Вишняківна — суперниця, а не героїня сповіді та прощі, які належать Марусі. Не плутай її й з іншими літературними Галями.
- Іван Іскра
- Козак, що стоїть за Марусю: Є. Кононенко пише, що він не раз її рятує. Він мчить до гетьмана Хмельницького з вісткою про суд і привозить універсал, який рятує героїню. Та Маруся, переживши трагедію з Грицем, не поєднує з Іваном своєї долі. Дорога Іскри до гетьмана — одна з доріг у романі, що складають єдиний рух сюжету.
- Мандрівний дяк
- Супутник Марусі в прощі до Києва. Освічений мандрівник, що розповідає їй про історію України. Це символічний образ: Костенко потрібен такий дяк як резонатор думок і почуттів. Серед його розповідей — і про князя Ярему Вишневецького. Дяк допомагає героїні осмислити історію, яку вона бачить на дорозі.
- Гордій Чурай
- Марусин батько. Його немає в сюжетному теперішньому, та він повертається в пам’яті, у думі й у пісні. Л. Миронюк називає батьків Марусі ідеальною парою і пише, що душевна велич героїні має родові корені. Образ батька — основа її гідності, і, за легендою, на його заслуги спирається гетьманське милосердя.
- Дід Галерник
- Один із символічних образів роману: Л. Миронюк, наводячи думку іншого дослідника, ставить його поряд із мандрівним дяком і називає даниною національній традиції. Хто він і яке місце займає в сюжеті, дізнайся з самого роману. Образ входить до системи символів, якими авторка пояснює історію.
- Богдан Хмельницький
- Гетьман, на чий універсал спираються сюжет і розв’язка: він скасовує смертний вирок Марусі. Доба його війни — історичне тло роману, і саме її називає УЦОЯО у завданні 2025-1#26. Постать гетьмана пов’язує особисту драму з історичною. На тесті його ім’я допомагає визначити тло: Хмельниччина, а не Руїна.