Тема
Перемога козацького війська Богдана Хмельницького над ляхами під Жовтими Водами 1648 року, горда відповідь гетьмана ворогам і їхня безладна утеча з поля бою.
Усна народна творчість · народна історична пісня
Історична пісня про Богдана Хмельницького, який б’є ляхів, як хміль в’ється коло тичини. Вона оспівує перемогу під Жовтими Водами 1648 року — першу перемогу Хмельниччини. Тут увесь текст за львівською збіркою 1908 року з нумерацією рядків, розбір кожної частини, художні засоби, тема й ідея та завдання УЦОЯО, у яких є ця пісня.
Пісня відкривається грою слів: хміль, що в’ється коло тичини, — це Хмельницький, що б’ється з ляхами. Гетьман їде до Жовтого Броду, і багато ляхів лягає в воду. Йому погрожують сорокатисячним військом, та Хмельницький відповідає, що не боїться: за ним велика сила й татарська орда.
Далі пісня з насмішкою розповідає про втечу ляхів: вони губили шуби, лежали на полі, тікали навіть їхні великі полки. Кінцівка серйозніша: по багатьох ляхах заплакали діти й лишилися вдови.
Пісню записано в кількох варіантах. Ми друкуємо єдиний запис, який є на Вікіджерелах зі скану: збірку «Історичні піснї українського народа», видану у Львові 1908 року, де пісня стоїть у розділі «Жовті Води».
Інші записи звучать трохи інакше: у «Записках о Южной Руси» Пантелеймона Куліша — «що у пиві кисне» (у нашому — „у ниві“), а запис, який цитує УЦОЯО, має «Іще й орду татарськую / За собой веду» (у нашому — „І ще татарськую орду за собою веду“).
Текст за виданням: Історичні піснї українського народа. Зладив Мирослав Сїчинський. Львів, 1908, с. 11–12 (розділ «VI. Жовті Води»). Цей текст на Вікіджерелах
Пісню співає народ про свого гетьмана: оповідач милується Хмельницьким, кепкує з ворогів і радіє перемозі. Лише в середині пісні звучить голос самого гетьмана — його горда відповідь ворогам, які погрожують йому великим військом.
Події — початок визвольної війни 1648 року: битва біля Жовтих Вод, перша велика перемога козаків над військом Речі Посполитої.
Пісня починається запитанням і відповіддю: „Чи не той то хміль, що коло тичин вєть ся?“ — „Гей, той то Хмельницький, що з Ляхами бєть ся!“. Хміль в’ється навколо жердини, а Хмельницький б’ється з ворогами: співзвучні і «хміль — Хмельницький», і «в’ється — б’ється».
Друга пара рядків повторює цей прийом: хміль кисне, а гетьман „ляшеньків тисне“. Так у перших чотирьох рядках народ і жартує, і прославляє свого вождя.
Хмельницький їде до Жовтого Броду, і багато ляхів „лежить головою в воду“. Далі звучить застереження: не пий жовтої води, бо йде сорок тисяч ляхів. Згадка про жовту воду нагадує назву місця битви — Жовті Води.
Хмельницький відповідає гордо: він не боїться ляхів, бо має велику силу й веде за собою татарську орду. Ця деталь правдива: у битві під Жовтими Водами козакам допомагали кримські татари.
Тепер пісня сміється з ворогів: вони тікали й губили шуби, лежали, „вищіривши зуби“. Насмішка робить перемогу ще яскравішою.
Далі: „Становили собі Ляхи дубовії хати“ — і тут-таки „Прийдеть ся ляшенькам в Польщу утїкати“. Тікали й великі полки, а загиблих ляхів „Їли Ляхів собаки і сїрії вовки“.
Кінцівка звучить інакше: на полі квіти, а „Не по однім Ляху заплакали дїти“; через річку кладка, а багато жінок стали вдовами. Повтор „Не по однім Ляху“ робить ці рядки схожими на приспів.
Пісня святкує перемогу, але не забуває, що війна приносить горе й ворожим родинам. Глузування тут стихає: кінцівка підсумовує, якою великою була поразка ворога, — за багатьма загиблими лишилися діти й вдови.
паралелізмрядки 1–2
Чи не той то хміль, що коло тичин вєть ся? / Гей, той то Хмельницький, що з Ляхами бєть ся
Образ хмелю, що в’ється, поставлено поруч із гетьманом, що б’ється: природа пояснює людину, як у народній пісні.
гра сліврядок 4
Ой, той то Хмельницький, що ляшеньків тисне
Співзвуччя «хміль — Хмельницький» робить пісню дотепною й легкою для запам’ятовування.
питання й відповідьрядок 3
Чи не той то хміль, що у ниві кисне?
Запитання, на яке пісня одразу відповідає, — улюблений прийом народної поезії: він тримає увагу слухача.
гра сліврядок 7
тої жовтої води
«Жовта вода» нагадує назву місця битви — Жовті Води, де козаки здобули першу перемогу.
гіперболарядок 8
Іде Ляхів сорок тисяч
Насправді під Жовтими Водами коронного війська було кілька тисяч, тож число перебільшене: така сила ворогів підкреслює, що гетьман і його військо не бояться навіть її.
пряма моварядок 9
А я Ляхів не бою ся і гадки не маю
Слова самого Хмельницького показують його впевненість у своїй силі й рішучість.
іроніярядок 13
Утїкали Ляхи, погубили шуби
Насмішка з переможених ворогів, які в паніці губили одяг, — звичний для народних історичних пісень прийом.
зменшувальні форми з насмішкоюрядок 16
Прийдеть ся ляшенькам в Польщу утїкати
Пестливе „ляшенькам“ тут звучить глузливо: так співці кепкують із ворогів.
анафорарядки 19–21
Гей, там поле, а на полї цьвіти: / Не по однім Ляху заплакали дїти. / Гей, там річка
Повторене „Гей, там“ відкриває дві схожі картини, які разом звучать як урочиста кінцівка.
повторрядок 22
Не по однім Ляху зісталась вдовиця
Повтор „Не по однім Ляху“ наприкінці підсумовує ціну війни: сльози дітей і вдів.
Пісня прославляє Богдана Хмельницького й першу перемогу визвольної війни. Її настрій — радісний і гордий: народ пишається своїм гетьманом і кепкує з ворогів, які ще вчора здавалися всесильними.
Гра слів «хміль — Хмельницький» тримається на співзвуччі: хміль в’ється — гетьман б’ється, хміль кисне — гетьман тисне. Цей образ робить пісню легкою й дотепною, тому її довго пам’ятали й співали.
Кінцівку можна прочитати і як останній доказ великої поразки ворога, і як нагадування, що ворожі родини теж плачуть. Народна історична пісня не лише радіє перемозі, а й пам’ятає, скільки горя приносить війна. Саме тому пісня звучить не як хвалькувата вигадка, а як щира народна пам’ять про переломну подію.
Перемога козацького війська Богдана Хмельницького над ляхами під Жовтими Водами 1648 року, горда відповідь гетьмана ворогам і їхня безладна утеча з поля бою.
Прославлення Хмельницького й визвольної боротьби: народ пишається своїм гетьманом, вірить у силу свого війська й радіє перемозі, але пам’ятає й про ціну війни.
У пісні звучать мотиви слави гетьмана, переможної битви, союзу з татарами, насмішки з переможених ворогів і сирітського горя, яке несе кожна війна.
Хмельницький — сміливий і впевнений вождь, який не боїться сорока тисяч ворогів, бо знає свою силу. Народ прославляє його й водночас по-дружньому жартує, порівнюючи з хмелем.
Пісня належить до історичних пісень про Хмельниччину. Вона оспівує битву під Жовтими Водами — першу перемогу визвольної війни 1648 року. Наприкінці квітня — у травні 1648 року військо Богдана Хмельницького разом із кримськими татарами Тугай-бея розбило біля річки Жовті Води передовий загін коронного війська на чолі зі Стефаном Потоцьким.
Народ відгукнувся на цю перемогу піснею: у ній є і натяк на місце битви („жовтої води“, „Жовтого Броду“), і татарська орда, яка справді допомагала козакам. У львівській збірці 1908 року, за якою ми друкуємо текст, пісня стоїть у розділі «Жовті Води».
Назва — перший рядок пісні. Запитання «Чи не той то хміль» одразу вводить гру слів: хміль — рослина, що в’ється коло тичини, а Хмельницький — гетьман, що б’ється з ворогами. Назва налаштовує на дотепну, переможну пісню.
Завдання 1. (0–1)
Завдання 2. (0–1)
Завдання 3. (0–1)
Завдання 4. (0–1)
Завдання 5. (0–1)
Завдання 6. (0–1)
Перевірені відповіді: 0/6
Почни з перших завдань безкоштовного тесту НМТ з української літератури: без таймера, кожне перевіриш одразу, з поясненням. Потім можна пройти весь тест.
УЦОЯО в 2024–2026 роках ставило пісню серед неправильних відповідей, тож важливо знати її жанр і героя. У 2024 році треба було знайти твір того самого жанру, що й балада Івана Драча, — це «Ой летіла стріла», а «Чи не той то хміль» — історична пісня.
У тому самому році рядки «…Іще й орду татарськую / За собой веду, — / А все тото, вражі ляхи, / На вашу біду…» стояли серед уривків, з яких треба було вибрати слова Марусі Богуславки. УЦОЯО цитує інший запис, ніж наш: у збірці 1908 року — „І ще татарськую орду за собою веду“. Запам’ятай: Хмельницький, Жовті Води, татарська орда — це «Чи не той то хміль».
НМТ 2024, варіант 2, завдання 16
Завдання 1. (0–1)
Пісня стоїть серед неправильних відповідей: шукати треба баладу, а «Чи не той то хміль» — історична пісня про Хмельницького.
У тесті це завдання стоїть у блоці до незнайомого тексту, надрукованого перед ним; тут ми наводимо лише саме питання.
НМТ 2024, варіант 1, завдання 1
Завдання 2. (0–1)
Слова Хмельницького про татарську орду з цієї пісні — неправильна відповідь: шукати треба слова Марусі Богуславки до невольників.
НМТ 2026, варіант 2, завдання 1
Завдання 3. (0–1)
Пісня стоїть серед неправильних відповідей: рядки про милого належать ліричній пісні «Віють вітри, віють буйні».
У народної пісні немає автора: її склали й переказували співаки, тому записи різняться. «Чи не той то хміль» — історична пісня, тобто пісня про реальні події й людей: про Богдана Хмельницького та битву під Жовтими Водами 1648 року. Програма НМТ ставить її в групу «Історичні пісні» разом із піснею «Ой Морозе, Морозенку».
Відп.:Пісня прославляє Богдана Хмельницького й перемогу під Жовтими Водами 1648 року. Вона починається грою слів «хміль — Хмельницький», далі розповідає, як гетьман з татарською ордою бив ляхів, як вороги тікали, і закінчується думкою про сльози ворожих дітей і вдів. Так пісня поєднує радість перемоги з пам’яттю про її ціну.
Відп.:Це народна історична пісня: вона розповідає про реальну подію — битву під Жовтими Водами 1648 року — і реального героя, Богдана Хмельницького. У програмі НМТ вона стоїть у групі «Історичні пісні» поруч із піснею «Ой Морозе, Морозенку», героєм якої теж є козак часів Хмельниччини.
Відп.:Хміль — витка рослина, яка в’ється коло тичини. Пісня ставить поруч хміль і Хмельницького: як хміль в’ється, так гетьман б’ється з ляхами. Це гра слів, побудована на співзвуччі, і водночас звичний прийом народної пісні — порівняння людини з явищем природи. Цей образ одразу робить пісню дотепною.
Відп.:Сам гетьман каже, що веде за собою татарську орду. Це історична правда: у битві під Жовтими Водами разом із козаками воювали кримські татари на чолі з Тугай-беєм. Разом із ними військо Хмельницького здобуло першу велику перемогу визвольної війни 1648 року.
Відп.:Після насмішок над ворогами кінцівка стає серйозною: на полі бою ростуть квіти, а по багатьох ляхах плачуть діти; через річку кладка, а багато жінок стали вдовами. Пісня святкує перемогу, але пам’ятає й про горе, яке приносить війна навіть переможеним ворогам.
Цю сторінку написали ми, не УЦОЯО. Стан на 22 жовтня 2026 р..
22 жовтня 2026 р.Перевір себе на справжньому тесті НМТ з української літератури: 30 завдань УЦОЯО, результат у тестових балах і за шкалою 100–200.