Kleksa

Усна народна творчість · народна дума (невольницька)

«Дума про Марусю Богуславку»: текст, аналіз, художні засоби

Народна дума про дівчину-бранку з Богуслава, яка на Великдень відмикає турецьку темницю й випускає на волю сімсот козаків, а сама лишається в неволі. Тут увесь текст думи за антологією «Струни» 1922 року з нумерацією рядків, розбір кожної частини, особливості думи як жанру, художні засоби, тема й ідея та завдання УЦОЯО.

Автор
Народна творчість
Час створення
народна дума про турецьку неволю (XVI–XVII ст.); записана в 1850-х роках
Видання
уперше — у «Записках о Южной Руси» Пантелеймона Куліша (т. I, 1856); тут — за антологією «Струни» (1922)
Жанр
народна дума (невольницька)
Напрям
фольклор

Коротко

почни звідси

На Чорному морі стоїть кам’яна темниця, де тридцять років сидять сімсот козаків-невольників. До них приходить дівка-бранка Маруся, попівна з Богуслава, і питає, який сьогодні день у християнській землі. Козаки не знають, і вона каже: сьогодні Велика субота, а завтра Великдень.

Козаки в розпачі проклинають її за таку звістку. Та Маруся обіцяє: коли турецький пан поїде до мечеті й залишить їй ключі, вона випустить їх. На Великдень так і стається. Маруся просить козаків переказати батькові, щоб не викуповував її, бо вона вже потурчилась. Дума закінчується молитвою за всіх невольників.

Текст вірша

з нумерацією рядків
Увесь вірш із нумерацією рядків: до номерів відсилають розбір строфа за строфою і художні засоби. Нумерація наша — у шкільних виданнях і в тестах УЦОЯО її немає.

Думу виконували кобзарі, і кожен співав її по-своєму, тож відомо багато записів. Ми друкуємо запис, який надрукував Пантелеймон Куліш у «Записках о Южной Руси», за антологією «Струни» (Берлін, 1922) — у ній текст поділено на шість частин.

В інших записах і виданнях є свої відмінності. Наприклад, у київському виданні Михайла Драгоманова 1876 року Маруся наприкінці ще й пояснює, що потурчилася «Для роскоші турецької, / Для лакомства нещастного». УЦОЯО цитує думу за іншим виданням: «Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота».

Про Марусю Богуславку.
I.
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця камяная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
рядок 5 — Бідних невольників,
То вже тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
II.
То до їх дівка бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
рядок 10 — Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»
рядок 15 — Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
рядок 20 — «Гей дівко бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?».
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
рядок 25 — Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм.
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
рядок 30 — Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодня у нашій землі християнській Великодная субота,
рядок 35 — А завтра святий празник, роковий день Велик-день».
III.
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
рядок 40 — Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день Велик-день сказала!»
IV.
рядок 45 — То тоді дівка бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала,
Словами промовляла:
«Ой козаки,
рядок 50 — Ви, біднії невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте:
Бо як буде наш пан турецький до мечети відїжджати,
То буде мені, дівці бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
рядок 55 — На руки ключі віддавати:
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
V.
То на святий празник, роковий день Велик-день,
рядок 60 — Став пан турецький до мечети відїжджати,
Став дівці бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка бранка,
рядок 65 — Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає —
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
рядок 70 — Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
рядок 75 — Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте;
Тільки прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Мойому батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
рядок 80 — Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збірає,
Та нехай мене, дівки бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає;
рядок 85 — Бо вже я потурчилась, побусурманилась!»
VI.
Ой, визволи, Боже, нас всіх, бідних невольників,
З тяжкої неволі,
З віри бусурманської,
На ясні зорі,
рядок 90 — На тихі води,
У край веселий
У мир хрещений!
Вислухай, Боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
рядок 95 — Нас, бідних невольників!
(Куліш: Записки о Ю. Р., III. I).

Текст за виданням (переписано нами зі скану): Струни. Антольоґія української поезії. Частина I. Упорядкував Богдан Лепкий. Берлін: Українське Слово, 1922, с. 41–44 (переписано нами зі скану) Скан видання

Ліричний герой і ситуація

Дума — розповідь кобзаря, тобто не голос однієї героїні, а голос народного співця. Він розповідає про козаків у турецькій неволі й про бранку Марусю, а далі дає слово героям: Маруся і козаки розмовляють, а наприкінці співець молиться за всіх невольників.

Маруся живе в домі турецького пана й має його довіру: він залишає їй ключі. Сама вона теж у неволі, але може допомогти землякам.

Строфа за строфою

рядок за рядком
  1. рядки 1–7

    Частина перша: темниця на Чорному морі

    Дума починається, як і багато дум, із місця дії: „Що на Чорному морі, / На камені біленькому, / Там стояла темниця камяная“. У цій темниці сімсот козаків, що тридцять років „Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають“.

    Уже зачин показує, яке тяжке їхнє становище: багато років без сонця, далеко від дому. Великі числа — сімсот, тридцять — підкреслюють, наскільки страшна турецька неволя.

  2. рядки 8–35

    Частина друга: який сьогодні день

    До темниці приходить дівка-бранка, „Маруся, попівна Богуславка“, і питає козаків, який сьогодні день у християнській землі. Козаки впізнають її „По річах“, тобто з мови, — вона своя.

    Вони відповідають, що за тридцять років неволі втратили лік дням. Тоді Маруся каже: сьогодні Велика субота, „А завтра святий празник, роковий день Велик-день“. Звістка про найбільше християнське свято нагадує козакам про дім і рідних.

  3. рядки 36–44

    Частина третя: прокляття козаків

    Козаки „Білим лицем до сирої землі припадали“ — падають ниць від горя. Звістка бранки розтривожила їхню тугу.

    У розпачі вони проклинають Марусю: щоб не мала ні щастя, ні долі за те, що нагадала їм про Великдень. Ця сцена показує, як тяжко людям у неволі: навіть добра звістка стає для них болем.

  4. рядки 45–58

    Частина четверта: обіцянка Марусі

    Маруся не ображається. Вона просить: „Та не лайте мене, не проклинайте“, — і відкриває свій задум. Коли турецький пан поїде до мечеті, він залишить їй ключі.

    Тоді вона прийде до темниці, відімкне її й випустить усіх козаків на волю. Так з’ясовується, що Маруся прийшла не дражнити невольників, а принести їм надію.

  5. рядки 59–85

    Частина п’ята: визволення й прохання

    На Великдень усе стається так, як обіцяла Маруся: пан їде до мечеті, віддає їй ключі, і вона „До темниці приходжає, / Темницю відмикає“ та випускає всіх козаків. Ланцюжок дієслів показує, як швидко й рішуче вона діє.

    Маруся просить козаків тікати до християнських міст і зайти до Богуслава, до її батька й матері. Та прохання несподіване: нехай батько не продає землі й не збирає скарбів, щоб її викупити, бо „вже я потурчилась, побусурманилась“. Маруся рятує інших, але сама лишається на чужині.

  6. рядки 86–95

    Частина шоста: молитва за невольників

    Наприкінці співець звертається до Бога з молитвою: визволи всіх невольників із тяжкої неволі „На ясні зорі, / На тихі води, / У край веселий“. Ці образи — рідна Україна, якою її бачать ті, хто давно її не бачив.

    Кінцівка робить думу молитвою всього народу: історія Марусі стає надією для кожного, хто в неволі.

Віршування й композиція

Рядки
рядки нерівні: від однослівного „Приходжає“ до довгих, як „Що сьогодня у нашій землі християнській Великодная субота“; кобзарі виконували думу речитативом — наспівно проказували під бандуру, кобзу чи ліру
Рима
переважно дієслівна, у групах рядків: зачували — познавали — промовляли, дбає — приходжає — відмикає — випускає — промовляє
Будова
зачин (опис темниці), основна частина — розмова Марусі з козаками, обіцянка і визволення, кінцівка — молитва за невольників; у «Струнах» текст поділено на шість частин
Повтори
постійні формули повторюються, як у будь-якій думі: „дівка бранка, / Маруся, попівна Богуславка“, „Ой козаки, / Ви, біднії невольники“, „Словами промовляє“

Художні засоби

Кожен засіб — із прикладом, переписаним із тексту, і номером рядка, де він стоїть.

  • зачин думирядки 1–2

    Що на Чорному морі, / На камені біленькому

    Дума починається з опису місця, як і багато невольницьких дум: слухач одразу опиняється далеко від дому, на чужому морі.

  • постійний епітетрядок 3

    темниця камяная

    Кам’яна темниця — образ неволі, з якої неможливо вийти самому; епітет нестягнений, як у старовинних думах.

  • епічні числарядок 4

    пробувало сімсот козаків

    Великі числа (сімсот козаків, тридцять літ) показують масштаб лиха й тривалість неволі.

  • постійні епітетирядок 7

    Божого світу, сонця праведного

    Світ Божий і сонце праведне — сталі образи народної поезії. Невольники в темниці тридцять років не бачать денного світла: так дума передає тяжкість неволі.

  • повтор-формуларядки 8–9

    дівка бранка, / Маруся, попівна Богуславка

    Ім’я героїні завжди звучить повністю, як у пісенній формулі: так кобзар урочисто підкреслює, хто вона.

  • тавтологіярядок 11

    Словами промовляє

    Сталий вираз «словами промовляє» — прикмета думи: він уповільнює розповідь і робить її урочистою.

  • звертаннярядки 12–13

    Гей козаки, / Ви, біднії невольники

    Звертання до козаків повторюється кілька разів і передає співчуття Марусі до земляків.

  • синонімічна парарядок 40

    Кляли-проклинали

    Два близькі слова разом посилюють розпач козаків: вони проклинають бранку з усієї сили.

  • ланцюжок дієсліврядки 67–68

    До темниці приходжає, / Темницю відмикає

    Дієслова, що йдуть одне за одним і римуються, показують, як рішуче Маруся визволяє козаків.

  • синонімирядок 85

    потурчилась, побусурманилась

    Два слова з одним змістом підкреслюють, що Маруся вже не може повернутися: вона прийняла чужу віру.

  • образи-символирядки 89–91

    На ясні зорі, / На тихі води, / У край веселий

    Ясні зорі, тихі води й веселий край — образ рідної України, свободи, до якої прагнуть невольники.

Персонажі

Маруся Богуславка
Дочка священика з Богуслава, бранка, що живе в домі турецького пана. Вона ризикує, щоб визволити сімсот козаків, і просить батька не викуповувати її, бо вже прийняла чужу віру. Сильна, самовіддана, вона любить рідний край, хоч і не може до нього повернутися.
Козаки-невольники
Сімсот козаків, які тридцять років сидять у кам’яній темниці на Чорному морі, не бачачи сонця. Вони так змучені, що проклинають Марусю за звістку про Великдень, але саме вона дарує їм довгождану свободу.
Турецький пан
Господар Марусі. Він довіряє їй настільки, що залишає ключі, коли їде до мечеті. Сам він у думі не говорить ні слова, але саме його довіра дає Марусі змогу визволити всіх невольників.

Як прочитати твір

Маруся Богуславка — один із найскладніших образів народної поезії. Вона в неволі, як і козаки, але її неволя інша: вона має довіру пана, і він віддає їй ключі. Здавалося б, вона могла забути рідний край, а вона ризикує всім, щоб дати волю землякам.

Найсильніше місце думи — прохання до батька не викуповувати її. Маруся розуміє, що вже „потурчилась“ і не зможе жити вдома. Вона жертвує власним поверненням, але дбає, щоб батько не розорився даремно. Так дума показує трагічну долю людини, яку неволя відірвала від рідних.

Великдень у думі — не лише дата. Свято воскресіння стає днем, коли козаки ніби воскресають із неволі для нового життя. Тому кінцівка — молитва за всіх невольників, щоб і вони побачили ясні зорі й тихі води рідного краю.

Тема, ідея, мотиви

Тема

Визволення сімсот козаків-невольників із турецької неволі на Великдень дівчиною-бранкою Марусею Богуславкою, яка сама лишається на чужині й не повертається додому.

Ідея

Любов до рідного краю й самопожертва: людина, відірвана від батьківщини, не забуває своїх і ризикує, щоб дати волю землякам. Дума засуджує неволю й прославляє того, хто визволяє.

Мотиви

У думі звучать мотиви тяжкої неволі, туги за рідною землею, християнського свята, самопожертви, батьківської любові та щирої молитви за всіх невольників.

Образ Марусі

Маруся — трагічна героїня: вона рятує сімсот козаків, але не може повернутися додому, бо „потурчилась“. Її самовідданість і любов до рідного краю роблять її однією з найвідоміших героїнь українського фольклору.

Історія створення

Думи — ліро-епічні твори українського фольклору, які кобзарі, бандуристи й лірники виконували речитативом у супроводі бандури, кобзи чи ліри. Найдавніші думи розповідають про боротьбу з татарами й турками та про долю тих, хто потрапив у неволю; їх називають невольницькими плачами. «Маруся Богуславка» серед них — дума про визволення бранців.

Думу записали в 1850-х роках від кобзаря, і Пантелеймон Куліш надрукував її в збірнику «Записки о Южной Руси» (1856). Тарас Шевченко передрукував її в «Букварі южнорусскому» 1861 року — книжці, за якою вчили грамоти в недільних школах. Образ Марусі Богуславки згодом надихав письменників і митців.

Значення назви

Назва називає героїню за містом, звідки вона родом: Маруся з Богуслава, „попівна“, тобто дочка священика. Слово «дума» в назві вказує на жанр — ліро-епічний твір, який кобзарі виконували речитативом. В антології «Струни» дума має назву «Про Марусю Богуславку».

Пояснення слів

Давні й рідкісні слова — так, як їх написано в тексті, з поясненням нашими словами.
темниця
в’язниця, тюрма
камяная
кам’яна, з каменю
пробувало
перебувало, сиділо
видають
бачать: „у вічі собі не видають“ — не бачать (а не «видавати» в сучасному значенні)
дівка бранка
полонена дівчина, бранка
попівна
дочка попа, священика
Приходжає
приходить, підходить
По річах
за мовою, з розмови
Почім
звідки, з чого
тепера
тепер, сьогодні
роковий день
щорічне, головне свято року
Велик-день
Великдень, свято Воскресіння
Кляли-проклинали
проклинали, лаяли
мечети
мечеті — мусульманського храму
відїжджати
від’їжджати, їхати
Ґрунтів
земель, господарства
маєтків
майна, господарства
потурчилась
прийняла турецьку віру й звичай
побусурманилась
прийняла чужу віру, іслам
просьбах
проханнях, молитвах

Перевір себе: Дума про Марусю Богуславку

одразу з відповіддю
Кілька запитань про зміст твору. Познач відповідь і одразу перевір її: під кожною побачиш коротке пояснення. Запитання наші, не УЦОЯО.

Завдання 1. (0–1)

Хто розповідає думу про Марусю Богуславку?

Завдання 2. (0–1)

Яку звістку Маруся приносить козакам у темницю?

Завдання 3. (0–1)

Кому належать ці слова? „Та бодай ти, дівко бранко, Марусю, попівно Богуславко, Щастя й долі собі не мала“

Завдання 4. (0–1)

Чому Маруся може відімкнути темницю?

Завдання 5. (0–1)

Оціни, чи правильні ці твердження про думу.
Козаків у темниці сімсот.
Маруся просить батька викупити її з неволі.
Дума закінчується молитвою за всіх невольників.

Завдання 6. (0–1)

Розташуй події думи в порядку, в якому вони відбуваються.
1Маруся просить козаків не минати Богуслава.
2Маруся приходить до козаків і питає, який нині день.
3Маруся відмикає темницю й випускає козаків.
4Козаки падають лицем до землі.

Перевірені відповіді: 0/6

Почни з перших завдань безкоштовного тесту НМТ з української літератури: без таймера, кожне перевіриш одразу, з поясненням. Потім можна пройти весь тест.

або відкрити весь тест

На НМТ

ключі УЦОЯО
Як УЦОЯО питав про цей твір у тестах 2024–2026 років: завдання слово в слово, з ключем УЦОЯО. Спробуй відповісти, а тоді перевір себе; пояснення до кожного завдання — наші.

У 2024 році УЦОЯО описало героїню як дівчину, що «символізує тих українок, які з примусу залишили рідний край, але любили його всім серцем і дбали про своїх земляків, що потрапили в полон», і просило вибрати рядки з твору про неї. Правильна відповідь — слова Марусі до козаків: «Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота, / А завтра святий празник, роковий день Великдень». У нашому записі — «сьогодня» й «Велик-день».

Серед неправильних відповідей стояли рядки інших творів розділу: «Віють вітри, віють буйні», «Засвіт встали козаченьки», «Ой летіла стріла», «Чи не той то хміль». А в 2026 році дума сама була неправильною відповіддю в завданні про ідею пісні. Запам’ятай ключові образи думи: темниця на Чорному морі, Великдень, ключі, Богуслав.

Завдання УЦОЯО

  1. НМТ 2024, варіант 1, завдання 1

    Завдання 1. (0–1)

    «Ця смілива дівчина символізує тих українок, які з примусу залишили рідний край, але любили його всім серцем і дбали про своїх земляків, що потрапили в полон» – так схарактеризовано героїню твору, у якому є рядки

    За характеристикою героїні треба знайти рядки з її твору: слова Марусі Богуславки про Велику суботу й Великдень.

  2. НМТ 2026, варіант 2, завдання 1

    Завдання 2. (0–1)

    Без милого щастя нема, Нема і спокою – ідея твору

    Дума стоїть серед неправильних відповідей: рядки про милого належать ліричній пісні «Віють вітри, віють буйні».

Пройти безкоштовно тест НМТ 2026 року

Про автора

У думи немає одного автора: її складали й переказували кобзарі, тож записи різняться. Думу вперше надрукував Пантелеймон Куліш у «Записках о Южной Руси» (1856), а Тарас Шевченко передрукував у своєму «Букварі южнорусскому» (1861). Програма НМТ ставить «Думу про Марусю Богуславку» в розділ усної народної творчості разом із народними піснями й баладою «Ой летіла стріла».

Типові помилки

де помиляються
  • Маруся не тікає з козаками додому: вона лишається в Туреччині й просить батька не викуповувати її, бо вже „потурчилась“.
  • Козаків сімсот, а не тридцять: тридцять — це роки, які вони провели в неволі.
  • Маруся визволяє козаків на Великдень, коли турецький пан їде до мечеті й залишає їй ключі, а не силою чи хитрістю вночі.
  • Не плутай Марусю Богуславку з Марусею Чурай (легендарною співачкою з Полтави) і з Марусенькою з пісні «Засвіт встали козаченьки».
  • Це дума, а не історична пісня чи балада: її виконували речитативом, рядки нерівні, а рима переважно дієслівна.

Питання і відповіді

  1. 1.Чому Маруся Богуславка не повертається додому?+

    Відп.:Маруся каже, що вже „потурчилась, побусурманилась“, тобто прийняла чужу віру й звичай. Вона розуміє, що не зможе жити вдома так, як раніше, і тому просить батька не продавати землі та не збирати скарбів, щоб її викупити. Вона жертвує власним поверненням, щоб урятувати земляків.

  2. 2.Що таке дума?+

    Відп.:Дума — ліро-епічний твір українського фольклору, який кобзарі, бандуристи й лірники виконували речитативом у супроводі бандури, кобзи чи ліри. Рядки думи нерівні, рима переважно дієслівна, є зачин, основна частина й кінцівка. Найдавніші думи розповідають про турецьку й татарську неволю та про тих, хто з неї визволяв.

  3. 3.Яка ідея «Думи про Марусю Богуславку»?+

    Відп.:Дума прославляє любов до рідного краю й самопожертву. Маруся, яка сама в неволі й не може повернутися, ризикує, щоб визволити сімсот козаків. Водночас дума засуджує неволю, що відриває людей від рідних, і закінчується щирою молитвою за всіх невольників, щоб вони повернулися додому.

  4. 4.Скільки козаків визволила Маруся і скільки вони були в неволі?+

    Відп.:За нашим записом, у темниці на Чорному морі сиділо сімсот козаків, і в неволі вони пробули тридцять років. Маруся випустила на волю всіх, а сама лишилася в неволі. Великі числа — звична прикмета думи: вони показують, яке велике лихо і яка велика радість визволення.

  5. 5.Чому визволення відбувається на Великдень?+

    Відп.:Великдень — найбільше християнське свято, свято воскресіння. Звістка про нього нагадує козакам про дім, а саме цього дня турецький пан їде до мечеті й залишає Марусі ключі. Так свято воскресіння стає днем, коли козаки ніби воскресають із неволі для нового життя.

Пов’язані твори

Усі твори програми НМТ

Джерела

Цю сторінку написали ми, не УЦОЯО. Стан на 22 жовтня 2026 р..

22 жовтня 2026 р.

Завдання останнє.

Перевір себе на справжньому тесті НМТ з української літератури: 30 завдань УЦОЯО, результат у тестових балах і за шкалою 100–200.